Біжить сльоза з очей солонувата,

Біжить сльоза з очей солонувата,

Біжить сльоза з очей солонувата,

Така швидка, рухлива, мов жива.

А в ній та сіль, якою приправляти

Повинні ми усі свої слова.

Ми — сіль землі. Життя тверда основа,

Що силу не втрачає крізь віки.

Без солі їжа, вибачте, — полова.

А коштує вона лиш копійки.

Сипуча безцінь — називають люди,

Що покриває дно морських глибин…

Але тоді, як чинять самосуди,

Її на рани сиплять без причин.

Не сіль їдуча недуги загоїть,

І не ропу для зцілення дають.

Буває, досить і сльози одної,

Щоби вогненну погасити лють.

А недовіра — зайва перешкода,

Та щоб її позбутись — щось роби.

Скажу на прикладі дружини Лота:

Є поміж нами соляні стовпи.

Як гостя зустрічають хлібом-сіллю,

Отак відразу нас Христос зустрів.

І люди кажуть: з другом тим спокійно,

З яким ти разом вже пуд солі з’їв.

Даремно не впадуть на прісну землю,

Як горошини, сльози сироти.

І плач вдови для Бога — не даремний:

Їх сльози радістю ще можуть прорости.

Як сіль, у серці кам’яніє злоба

Та не давайте місця камінцям!

І не лягайте сіллю у суглобах,

Бо буде важко на колінах вам

Дощами сліз кропіть усе, що сохне:

Добро, любов, повагу, співчуття.

Хай не міліє джерело духовне,

В якому витоків духовності злиття.

admin

Related Posts

Вірш “Зоря на небі засіяла”

Вірш “Зоря на небі засіяла”

Різдво. Різдвяні вірші 2021

Різдво. Різдвяні вірші 2021

Вірші на Великдень

Вірші на Великдень

No Comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *