Біжить сльоза з очей солонувата,

Біжить сльоза з очей солонувата,

Біжить сльоза з очей солонувата,

Така швидка, рухлива, мов жива.

А в ній та сіль, якою приправляти

Повинні ми усі свої слова.

Ми — сіль землі. Життя тверда основа,

Що силу не втрачає крізь віки.

Без солі їжа, вибачте, — полова.

А коштує вона лиш копійки.

Сипуча безцінь — називають люди,

Що покриває дно морських глибин…

Але тоді, як чинять самосуди,

Її на рани сиплять без причин.

Не сіль їдуча недуги загоїть,

І не ропу для зцілення дають.

Буває, досить і сльози одної,

Щоби вогненну погасити лють.

А недовіра — зайва перешкода,

Та щоб її позбутись — щось роби.

Скажу на прикладі дружини Лота:

Є поміж нами соляні стовпи.

Як гостя зустрічають хлібом-сіллю,

Отак відразу нас Христос зустрів.

І люди кажуть: з другом тим спокійно,

З яким ти разом вже пуд солі з’їв.

Даремно не впадуть на прісну землю,

Як горошини, сльози сироти.

І плач вдови для Бога — не даремний:

Їх сльози радістю ще можуть прорости.

Як сіль, у серці кам’яніє злоба

Та не давайте місця камінцям!

І не лягайте сіллю у суглобах,

Бо буде важко на колінах вам

Дощами сліз кропіть усе, що сохне:

Добро, любов, повагу, співчуття.

Хай не міліє джерело духовне,

В якому витоків духовності злиття.

admin

Related Posts

Вірші на Великдень

Вірші на Великдень

No Comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *